Музей на Рівненщині дослідив та відтворив старовинний український жниварський обряд

Це зробили в етнопарку “Ладомирія“.

Ідейний натхненник “Ладомирії” Володимир Дзьобак розповідає:

“Наш колектив зробив спробу дослідити і відродити «жниварський обряд». Ми опитали старожилів, науковців, краєзнавців про деталі дійства. Уже сьогодні з’явилася додаткова, уточнююча інформація, яку ми обов?язково використаємо наступного разу”.

У музеї кажуть, що період жнив, як правило, розпочинався у липні, коли на більшості території України достигали зернові культури. Жнива традиційно включали ряд послідовних етапів: «зажин», «жниво», «дожинки», або «обжинки», яким відповідали певні ритуально-магічні дії.
Перед тим як розпочати збір урожаю жита чи пшениці, селяни у чистому одязі виходили на поле, дякували Богу, що дочекалися цього великого свята, й просили: «Господи-Боже, поможи легенько, добренько, щоб вижати хутенько».
Першим зажинав хто-небудь з господарів поля або «легка на руку» весела, моторна жінка. В деяких місцевостях збирання хліба намагалися розпочати в так звані «легкі дні», тобто дні тижня з жіночими назвами — у середу, п’ятницю, суботу.
Перший зжатий сніп, який в українців називався «воєводою» або «зажином», урочисто приносили додому і встановлювали на покуті, де він знаходився до кінця жнив. Церемонії з цим снопом нерідко супроводжувалися піснями, в яких висловлювалися побажання веселої праці, здоров’я женцям та багатства господарю.